Євген Васильченко

Бігова доріжка

Стартують бігуни. Сигнал. Ривок.
І замигтіли п’яти.
Спочатку головне — не відставати,
А зберегти легкий і пружний крок,
А під кінець, зібравши сили
І груди випнувши вперед,
Свій біг перетворити в лет,
В жадану стрічку обмотати крила.
А потім слухати заслужене «ура!»
…Змагання бігунів цікавили Петра,
— Так он то де заховані секрети?!
Коліна в землю треба вперти!
І так чекати на сигнал.
Тебе помітять, шлях тобі відкриють.
Нехай тоді кругом кричать і виють,
А ти — вперед! Ти в ролі, бігуна.
І все життя — як бігова доріжка.
Звичайно, треба й попотіти трішки,
Зате вже далі
Ти — угорі, на п’єдесталі! 

Гадав я, що Петро до бігу має хист,
А він звичайний кар’єрист.
Спочатку все навколішки та плазом,
А потім груди випинає разом.
Джерело:
Васильченко Є.Д. Гоп, мої гречаники: Байки. Гуморески / [Худож. Л. К. Сторожук]. — X.: Прапор, 1984.— 47 с., іл.