Верблюд у кімнаті сміху

    В кімнаті сміху — сміх великий:
В дзеркалах промайне то чийсь метровий ніс,
То сплющені, то видовжені пики
    Або химерний хвіст,
    Що не на тому місці зріс...
Веселий гурт за животи береться:
— Хі-хі!
        — Гі-гі!
                — Хо-хо!
                          — Го-го!
Верблюд розквасив губу: — Ну чого?
Хіба не бачите, до чого тут ідеться?
Як є у когось гандж, то в дзеркалі зросте,
    Бо дзеркало ж криве, а не просте.
    Даремно брав квитка... Але зате
        Я миттю все владнаю.
Ану, тікайте геть — дзеркала порівняю!
— Чекай, — озвався Зубр, — ти цього не роби.
    Іди собі та здай квитка до каси,
        Погане враження на маси
Справляють справді, без дзеркал, твої горби.