Микола Тищук

Байки

Ведмідь при центрифузі

Ведмідь розживсь на центрифугу.
— Хай буде, — метикує, — про запас,
Колись настане і для неї час. —
Сяк-так перевертівсь неділю-другу,
А як луги забризкав буйний цвіт,
Згадав про медогонку: — Пустим в хід,
Мені до меду не питати хисту! —
До барлога поближче підкотив:
— Гу! Будем з медом! — Корбу покрутив
    І наробив такого вітру й свисту!..
Заглянув: — Де ж медок? Ні крапельки на дні. —
І до Джмеля, що поравсь біля квітки:
— Чого потрібно ще цій чортівні!
— Ти б запитав он у Бджоли-сусідки,
Ганяти вхолосту, — Джміль пробасив, — то звідки
    Меди поллються запашні?

Для образності тут Кошлатий фігурує,
А прототип його — на фабриці... Керує!
Джерело:
Тищук М. Ф. Пес і мікрофон: Сатира й гумор. Біогр. довідка: с. 61. — К.: Рад. письменник, 1985. —63 с.