Ольга Страшенко

Відплата

Зібрала чарочка кумівство,
повеселилось півсела,
стіл під наїдками ломився,
й поважно бесіда текла.
«У мене, — каже господиня, —
кабан вгодований, як тур,
а щоб йому лиха година,
такий битливий самодурі
Щораз і руку як не вхватить,
так, наче біс йому в ребрі!»
«То годі стерво те держати», —
аж загули бенкетарі.
«А хто ж заколе?» Вся світелка:
«Ми що, хіба не козаки?»
І, взявши три ножі й виделку,
в сарай попхалися дядьки.
Було страшне побойовисько,
отак йому! Ну ж, постривай!
Так верещало кабанисько,
хоч в хаті вуха затуляй.
Вернулись гостоньки сердешні
в синцях, в крові, аж не впізнать.
«Ну що, вколошкали нарешті,
уже не буде біснувать?»
Кремезняки відмили руки
і знов посіли за столи:
«Ні, не подужали тварюку,
та прочуханки все ж дали!»
Джерело:
Посміємось разом: Гумор та сатира. Прохоренко А.Г., Страшенно О.І., Павліха І.В., Кириленко В.К., Назарук О.В., Костенко С.І., Береза Ю.П., Беляев Г.С., Шанін Ю.В., Прудовський В.Н., Старчевський Б.Г. — К.: Рад. письменник, 1991. — 318 с.