Байка, друзі, технічна — про те, як на морі Корабель подружився з підводним Човном, і гули на безмежжі їх дружні мотори, раптом шторм — і вирує усе ходуном! Корабель не здававсь. А Човнисько на пузі на лякливому дні прихистивсь у пітьмі, там вели хоровод безхребетні медузи, а вгорі вагувалися хвилі й громи! Корабель їх знеміг. А як бій закінчився, з тиховоддя і Човен спливає, хить-хить, і немовби рокоче ізтиха: «Сміливче, ти побитий увесь, бо не вмієш ти жить...» Так і в нас, у житейському морі людському, той відважний, а хтось затаївсь між глибин; порівнянню пробачте, матроси, такому: як цей Човен підводний, так наш міщанин. О, не кинеться він поміж бурями гордо, плазування сповідує він низове, й між уламків і жертв, як затихне негода, всі шторми переждавши, він знову спливе!