Про Мишу слава йде.
У лісі хвалять сіру, —
Сорокам дай — не пошкодують язика,
Бо і в хвальбі такі не знають міри:
— Ах молодчина! Сила он яка!
А що тямуща та завзята в ділі:
Все крутиться, кудись біжить,
Якщо присяде, то на мить,
Щоб відпочили ноги занімілі.
Лев недарма її сюди прислав:
На галяві між трав
Давно лежали товстелезнії колоди, —
За день не стало, ніби канули у воду
(От Миші й слава в нагороду).
Тепер ходи собі, гуляй,
Не бійся, що зламаєш ногу.
Лев мудрий, знав, зіпертися на кого!.. —
Гай, гай!
Це ж як героєм лісу Миша стала?
Та кажуть, що колоди ті... штовхала,
Коли Ведмеді до ріки тягали їх.
. . . . . . . . . . . . .
І Миша геркулес,
Як крутиться у Лева біля ніг.