Вовчі ягоди

Зойкнув хтось у зрубі:
— Ой, сусідський хлопчик
З’їв собі на згубу
Жменю ягід вовчих! —
Позбігались лячно,
Плачуть молодиці:
— Сплутав необачно...
— Думав, що чорниці.
— Ягоди отруйні!
— І не визвеш «скору»... —
Алє хлопчик буйно
Став рости угору.
Ще дітвак, а зростом,
Як, скажім, тепер ми.
На очах він просто
Виріс у завферми.
— Він за п’ять дорослих, —
Вгледіли сусіди, —
З апетитом вовчим
Умина обіди... —
А в неділю й свято
Йдуть до нього гості.
І не мама й тато —
Все якісь непрості.
Жінка смажить, варить,
Веселиться хата...
Та куди з отари
Ділися ягнята?
Та куди із ферми
Щезла і теличка?
Скотарі завмерли:
— Де тут заковичка?
І завферми бовкнув:
— Я причину знаю:
Це робота вовка
Або навіть зграї. —
Ой, даремне бовкав —
Сам себе знеславив.
Хтось капкан на вовка
Уночі поставив.
А на ранок слідчі
Злодія приперли —
Це капкан засвідчив
На нозі завферми!
Але тут сусідки
Збіглись до контори.
— Ми правдиві свідки! —
Заволали хором. —
Був прекрасний хлопчик,
Та дійшов до згуби...
Це від ягід вовчих
Має вовчі зуби. —
І примовкли люди,
І гадають мовчки,
Що з ним далі буде
При натурі вовчій?..
Провели свій захід
Судді вельми строго:
Труту вовчих ягід
Вигнали із нього
Не в далеких горах,
Не в чаклунки злої —
Зіллям прокурора,
Зіллям — ЗВІРОБОЄМ!
Одягли в порочий
Непривабний одяг...
Ось до чого вовчі
Ягоди доводять.