Чуйний зав

Написав завгосп депешу
Заву чуйному на зама:
«Пляшку видудлив, (не брешу!),
Не залишивши ні грама!»

Зав звелів прийти в контору.
Хай, мовляв, йому докаже!
Приступили до розбору.
Тут завгосп до них і каже:

— ...А було це так: дивлюся
В двері зама крізь щілину
(В кабінеті він замкнувся,
І відкинув в кріслі спину).

Перед ним стакан, «Столична».
Сто махнув тоді, здається.
Потім знову (це вже звичка!).
В нього так давно ведеться!

Вип’є, рукавом закусить.
Так щодня. Дивитись важко.
Він худий уже, мов бусел.
Довела до цього пляшка.

— Знову пив? Ти знову бачив?! —
Зав сердито зводить брови.
Відчувається, неначе
Струм високий в кожнім слові.

— Видудлив! Були, як завжди,
У ходу рукав і чарка.
Вже й порука не зарадить.
Замінити зама варто!

— Т-а-а-а-к! Невтішні в нього справи.
Чоловік задурно гине, —
Затремтіли губи в зава, —
Але ж... ти усьому й винен!!!

Як ти міг таке дивитись!? —
Кулаком щосили гримнув. —
Зобов’язую носити
Хліб йому і солонину!