Василь Шаройко

Байки

Зарозумілий Павич

Як тільки де побачу Павича,
То враз пригадую Івана Кузьмича.
Сусіда мій Іван Кузьмич
Так само дметься, як Павич,
Так само розставляє поли,
Як і Павич свого хвоста,
Бо думає (гай-гай відколи),
Що він — людина непроста.

Мораль така: хоч як би поли
Не розставляли гордо ви,
Не забувайте, що ніколи
Хвіст не замінить голови.
Джерело:
Василь Шаройко. Зарозумілий павич. — Бібліотека «Перця», №350. — К.: «Радянська Україна», 1989. — 64 с.