У Римі стародавнім, Колись могутнім, славнім, Сулла інтригами пробравсь до влади. А потім, наче лютий звір, Що увірвавсь у мирний двір, Нікому не давав пощади — Безвинним голови стинав! Народ гудів, народ стогнав. Ніхто не зваживсь стати з ним до бою, Щоб не накласти головою! Минали місяці і роки, Усюди панував неспокій. Здавалося, понищить все живе Сулла жорстокий. Аж ось знайшлись сміливці красні. Якби він знав зарання, То не виходив би із лазні. Гуртом проникли нищечком до тіла Й за карні злочини, жорстокі, нехороші, Суллу щасливого, Відважного, сміливого На смерть загризли воші! Мораль. Чи пізно, а чи рано Те саме з кожним станеться тираном!