У Римі стародавнім,
Колись могутнім, славнім,
Сулла інтригами пробравсь до влади.
А потім, наче лютий звір,
Що увірвавсь у мирний двір,
Нікому не давав пощади —
Безвинним голови стинав!
Народ гудів, народ стогнав.
Ніхто не зваживсь стати з ним до бою,
Щоб не накласти головою!
Минали місяці і роки,
Усюди панував неспокій.
Здавалося, понищить все живе Сулла жорстокий.
Аж ось знайшлись сміливці красні.
Якби він знав зарання,
То не виходив би із лазні.
Гуртом проникли нищечком до тіла
Й за карні злочини, жорстокі, нехороші,
Суллу щасливого,
Відважного, сміливого
На смерть загризли воші!
Мораль. Чи пізно, а чи рано
Те саме з кожним станеться тираном!
