На ярмарку в Сорочинцях багато різних див. Не раз на них поглянути і я також ходив. Одного разу на спортивному майдані, У день серпневий, золотий, Зібрались хлопці дужі, гарні, І кожен хлопець — молодий! І ну бундючитись, хвалитись Задирливо, лукаво, Здоров’ям козиритись Поглянувши на стовп високий, Обструганий гладенько, Щоб вилізти було трудненько, Сказав Омелько кароокий: — З ким хочте об заклад поб’юсь, Що догори я доберусь! — І він дебелими ручищами Хапавсь повищу, Ні разу не дивився вниз. Увага вся його була в ту пору На те, аби хутчише вибратися вгору! І він уперто ліз. Затамували хлопці дух. Омельків кожен рух Був на виду у всіх! Ще мить — і він вхопився за вершину! — А спробуй втриматись хоча б хвилину! — Благають хлопці радо. А він задком униз полинув! Еге! Не так-то легко бути на виду в громади!