На ярмарку в Сорочинцях багато різних див.
Не раз на них поглянути і я також ходив.
Одного разу на спортивному майдані,
У день серпневий, золотий,
Зібрались хлопці дужі, гарні,
І кожен хлопець — молодий!
І ну бундючитись, хвалитись
Задирливо, лукаво,
Здоров’ям козиритись
Поглянувши на стовп високий,
Обструганий гладенько,
Щоб вилізти було трудненько,
Сказав Омелько кароокий:
— З ким хочте об заклад поб’юсь,
Що догори я доберусь! —
І він дебелими ручищами
Хапавсь повищу,
Ні разу не дивився вниз.
Увага вся його була в ту пору
На те, аби хутчише вибратися вгору!
І він уперто ліз.
Затамували хлопці дух.
Омельків кожен рух
Був на виду у всіх!
Ще мить — і він вхопився за вершину!
— А спробуй втриматись хоча б хвилину! —
Благають хлопці радо.
А він задком униз полинув!
Еге! Не так-то легко бути на виду в громади!
