Закінчив Соловей відмінно вуз співочий!
Здавалося б, займай посаду ту, що хочеш
По спеціальності отій,
Яку вподобав у житті...
І от, нарешті, прилітає він у гай,
Радий, щасливий, —
Трудитись на мистецькій ниві.
Але Ворона карка:
— Почекай!
У нас своїх нема куди подіти!
У Горлиці — маленькі діти,
Сову чіпати я не раджу,
До пенсії не вистача їй стажу.
Зозуля одинока,
Їй місцем не поступиться заслужена Сорока:
На пропозицію Орла
Вона за конкурсом пройшла!
А може, й в тебе є який знайомий?
— Для чого? — здивувавсь співець, —
Уже записано в дипломі,
Що я тепер
Зі співу інженер.
— Який ти несвідомий
І не кмітливий,
Відразу видко — нещасливий!
Хоч ти й з дипломом,
Сидіти доведеться вдома —
Посади вільної нема.
Туди призначено Зозулю! —
Оскільки Соловей знайомого не мав
Йому круту загнули дулю!
Буває ж так: рука знайома
Сильніша від диплома!
