Полікарп Шабатин

Байки

Соловей

Закінчив Соловей відмінно вуз співочий!
Здавалося б, займай посаду ту, що хочеш
    По спеціальності отій,
    Яку вподобав у житті...
І от, нарешті, прилітає він у гай,
    Радий, щасливий, —
Трудитись на мистецькій ниві.
Але Ворона карка:
    — Почекай!
    У нас своїх нема куди подіти!
    У Горлиці — маленькі діти,
    Сову чіпати я не раджу,
До пенсії не вистача їй стажу.
    Зозуля одинока,
Їй місцем не поступиться заслужена Сорока:
    На пропозицію Орла
Вона за конкурсом пройшла!
А може, й в тебе є який знайомий?
    — Для чого? — здивувавсь співець, —
    Уже записано в дипломі,
    Що я тепер
    Зі співу інженер.
    — Який ти несвідомий
    І не кмітливий,
Відразу видко — нещасливий!
    Хоч ти й з дипломом,
    Сидіти доведеться вдома —
    Посади вільної нема.
    Туди призначено Зозулю! —
    Оскільки Соловей знайомого не мав
    Йому круту загнули дулю!

    Буває ж так: рука знайома
    Сильніша від диплома!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.