Закінчив Соловей відмінно вуз співочий! Здавалося б, займай посаду ту, що хочеш По спеціальності отій, Яку вподобав у житті... І от, нарешті, прилітає він у гай, Радий, щасливий, — Трудитись на мистецькій ниві. Але Ворона карка: — Почекай! У нас своїх нема куди подіти! У Горлиці — маленькі діти, Сову чіпати я не раджу, До пенсії не вистача їй стажу. Зозуля одинока, Їй місцем не поступиться заслужена Сорока: На пропозицію Орла Вона за конкурсом пройшла! А може, й в тебе є який знайомий? — Для чого? — здивувавсь співець, — Уже записано в дипломі, Що я тепер Зі співу інженер. — Який ти несвідомий І не кмітливий, Відразу видко — нещасливий! Хоч ти й з дипломом, Сидіти доведеться вдома — Посади вільної нема. Туди призначено Зозулю! — Оскільки Соловей знайомого не мав Йому круту загнули дулю! Буває ж так: рука знайома Сильніша від диплома!