Полікарп Шабатин

Байки

Сич

        На старості років
Учений Сич раптово овдовів!
Померла змучена Сичиха,
Сичу завдавши клопоту і лиха.
        Погомоніли птиці,
Що Сич не буде більш жениться,
        Й затихли разом.
        А Сич тимчасом
Серед пташок частіше став бувати
І навіть пробував співати!
Загомоніли птиці знову хором:
— Сичу б Сороку взять до двору
Вона уже й не молода,
Торохкотіла б біля нього,
        Старого,
В господі жінка — не біда!
— Таке втяли! Сорока вийде за Сича!
Чи ви подумали, що радить?
Вона заткне за пояс будь-яку з пташок-дівчат,
    А ось Ворона — та з Сичем поладить! —
    І вже пророчили: заслужену Ворону
    Учений Сич до себе візьме в жони!
І в цьому впевнена була у лісі кожна птиця!
Аж гульк! А Сич на ластівці-красуні одружився,
    Чого робить було не варт!
    Учений Сич хоч з головою —
    Але не знав жіночих вад.
    Погнавсь за молодою
    І підхопив інфаркт!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.