Полікарп Шабатин

Байки

Похорони Гадюки

Скрутилася навіки видатна Гадюка.
        Заворушилося болото.
    Уся довколишня гидота
Пищить, снує, викручується, грюка
На весь довколишній зелений луг.
Порахували кількість всіх заслуг
І орденів, і звань найвищих:
        Бо та була до вищих
        Найближче!
    Шипіли люто і лукаво,
Кому — позбутися заслуженої слави,
Кого — позбавити життєвої стежини
        Без тяганини!
Прийшли прощатись жовторотії Вужі,
Ідейно до покійниці чужі.
        Ці плазували,
        Але нікого не вбивали
        Чиновники Жуки
        І навіть Черв’яки,
            Які
Невдовзі доберуться й до гадючої луски.
            Та Жаби —
            Нахаби.
    Покійниця губила жаб’яче життя
            Без каяття!
    Але вони прийшли і квакали,
    Чи то, бач, плакали.
    Один лише знавець гадюк Їжак
            Промовив так:
— Такі обставини по-різному і на людей щоразу діють,
Одні удавано сумують, інші у душі радіють!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.