До Масажистки в кабінет Зайшов похмурий Пацієнт. На перший погляд — здоров’як, М’язисте має тіло, А шию повернуть ніяк Не може, — задубіла! Від шприців — тіло все боляще, Але не стало краще! У Масажистки руки чулі, А рухи впевнені, прудкі. Розтерла м’язи, з солі гулі, Помацала кістки м’які, Попрасувала пружно шкіру, Хребтом вона пройшлася в міру... Суглобам віддавала силу, Бо люті болі саме там засіли. І так вже терла, м’яла — Рожевою аж спина стала. І раптом пальчиками вміло Подріботіла, Торкаючись ледь-ледь До тіла. І Пацієнту легше стало! І він, Сердечно вдячний їй, — Схиливсь в земнім поклоні! Мораль. В житті є прикладів доволі: Одні псувати раді іншому здоров’я На безголов’я, А інші — гамувати вміють болі!