До Масажистки в кабінет
Зайшов похмурий Пацієнт.
На перший погляд — здоров’як,
М’язисте має тіло,
А шию повернуть ніяк
Не може, — задубіла!
Від шприців — тіло все боляще,
Але не стало краще!
У Масажистки руки чулі,
А рухи впевнені, прудкі.
Розтерла м’язи, з солі гулі,
Помацала кістки м’які,
Попрасувала пружно шкіру,
Хребтом вона пройшлася в міру...
Суглобам віддавала силу,
Бо люті болі саме там засіли.
І так вже терла, м’яла —
Рожевою аж спина стала.
І раптом пальчиками вміло
Подріботіла,
Торкаючись ледь-ледь
До тіла.
І Пацієнту легше стало!
І він,
Сердечно вдячний їй, —
Схиливсь в земнім поклоні!
Мораль. В житті є прикладів доволі:
Одні псувати раді іншому здоров’я
На безголов’я,
А інші — гамувати вміють болі!
