У лісі якось до кринички
Ведмідь прийшов напитися водички.
Аж дивиться — і Лев тут недалечко...
І завели поміж собою суперечку,
Кому з них першому напитись.
— Я цар! — зубами Лев скрегоче.
Ведмідь же поступитися не хоче.
Та й ну вони смертельно битись.
З Ведмедя полетіла грива бура,
Із Лева шкура.
На ліс наводять жах!..
Стомилися, відсапують, спинились,
Аж глянули — на деревах
Ворони чорні зграєю з’явились...
— Е-е-е, Леве, — тут Ведмідь зітхає, —
А подивися, хто на нас чекає...
Подумай, битися чого нам?
Поки живі ще,
Давай помиримось скоріше,
А то дістанемось зажерливим воронам!
