У лісі якось до кринички Ведмідь прийшов напитися водички. Аж дивиться — і Лев тут недалечко... І завели поміж собою суперечку, Кому з них першому напитись. — Я цар! — зубами Лев скрегоче. Ведмідь же поступитися не хоче. Та й ну вони смертельно битись. З Ведмедя полетіла грива бура, Із Лева шкура. На ліс наводять жах!.. Стомилися, відсапують, спинились, Аж глянули — на деревах Ворони чорні зграєю з’явились... — Е-е-е, Леве, — тут Ведмідь зітхає, — А подивися, хто на нас чекає... Подумай, битися чого нам? Поки живі ще, Давай помиримось скоріше, А то дістанемось зажерливим воронам!