Комар

Одного разу керівний Комар,
    Густого лісу секретар,
    Чи то по заготівлі,
    Чи підготовці до зимівлі,
Чи так — провідать рідний край,
    А прилетів у гай!
Пронюхали за мить про це і звір, і птиця!
Все скаче й метушиться
    Здіймає крик,
    Наводить шик!
Бо знає всяк: перевіряючий — не гість,
Як щось не так — накрутить хвіст,
    А то, чортяка, й з’їсть!
    Одна лише Лисиця
Начальства не боїться!
Ведмедеві кива мерщій:
    — Готуй обід смачний!
І завтра щоб було чим похмелиться! —
І доки там Комар в кущах
На мошок і жуків наводив жах,
    Вовки метнулись до села
    І заарканили вола.
На луки вибігли лисиці
    І притягнули хуру птиці,
    Ведмідь у пасіку заліз
    Й десяток вуликів приніс.
З’явились раки й гусенята
І карасі пливли в сметані,
Лежали з хроном поросята,
Індики смажені, рум’яні!
Зійшлись запрошені чини,
Ледь умістила їх поляна:
Вовки, Ведмеді, Кабани,
Лисиць ватага непогана.
    На сук всадили Комара,
    Щоб бачили, за кого пити!
    І дружно крикнули: «Ура!
    Сто літ тобі, Комару, жити!»
    Самі ж тягли,
    Потім ревли,
І ситі пельки заливали,
І стільки страв перепсували,
Що і за рік би їх не впорали воли!

Назавтра вартість усього добра
Списали на прийом у Комара!