Полікарп Шабатин

Байки

Езоп і хитрий Петро

    В Болгарію чарівну, смуглолицю,
    Яку не кожному в житті щастило подивиться,
Потрапив сам Езоп — до Габрово на свято гумори й сатири.
Відомо, сміх для того, щоб ми жили у щасті й мирі!
З давніх-давен лишивши ветхий гроб,
    Прибув ніким не впізнаний,
    Але всім світом визнаний,
Колишній Ксанфа раб, коханець Клеї, долею спотворений Езоп!
    Один лише безхвостий кіт
    Його зустрів біля воріт!
Пройшовши залами картатими,
На сміх і дотепи багатими,
Не раз спинявся біля незвичної скульптури
    На диво влучної карикатури.
Езопа вразив в’їдливий, лукавий фельєтон
На нинішніх завеличалених персон!
    Помітив гостре він перо!
    Аж ось йому навстріч,
    Впізнавши побратима, певна річ, —
Болгарський хитрунець Петро.
— Ну як, сподобався вам сміху Дім?
    Раніше не було такого і в помині,
    А нині
    Вже стільки люду побувало в нім!
    Вже не один байкар сюди привіз
    Сатири й гумору великий віз!
    Також у всі рази
Вручали визнаним призи
На завершальному обіді!
Там є й Езопові призери!
— За що? Невже байки складають і тепера,
І не бояться, що ті володарі-тетері
Їх можуть, як мене, зіпхнути у бурхливе море з скелі?
Таким би я сміливцям-спадкоємцям
Езопів пам’ятний вручив би приз
І дружньо руки їм потис! —
І тут не вперше схитрувати довелось Петрові:
— Та байкарі і в Україні є талановиті і чудові,
Та пишуть ті байки не на болгарській мові!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.