Потьомкін-граф, пішовши «у народ», Хваливсь перед козацтвом паки й паки: — Погляньте, скільки в мене нагород! Таке вам і не снилось, гультіпаки! Між іншим, в цьому зиск великий є. Я вам признаюсь (тільки це між нами): Ворожа куля груди не проб’є: Я, мов щитом, прикрився орденами! А запорозтво цмулить самосад, І каже повагом козак Тридуля: — Ти груди захистив, а треба б зад: Коли тікатимеш, укусить куля!
