Петро Ребро

Вась-вась...

Не знаю, де ця приказка взялась,
Яка звучить, нівроку, знаменито:
Мовляв, Іван з Миколою вась-вась —
Це значить, що все буде шито-крито.

Водій щосили натискав на газ,
Аж іскри з-під коліс авто летіли,
Одначе він з інспектором вась-вась —
І ось талон лишився в нього цілий.

У паніці завмаг: біда стряслась —
Застукали, як гнав товар наліво,
Але із ревізором він вась-вась —
І ходить знову, радісний на диво.

Ось токар на заводі котрий раз
Виточує браковані деталі,
Але із контролером він вась-вась,
Тож спокійнісінько партачить далі.

Ось комбайнер на хвилю зазівавсь —
Пішло зерно ядерне у солому,
Але із бригадиром він вась-вась,
І той про це не сповістив нікому.

Худоба вся — на пси перевелась:
Завфермою не висихає в чайній,
Але із головою він вась-вась,
І дідько не бере його, звичайно.

В директора коханка завелась —
Дружина не дріма, сигналізує,
Але цей донжуан із кимсь вась-вась
І, як то кажуть, навіть в ус не дує.

Отож я і звертаюся до вас,
Трудящого і чесного народу:
Давайте з вами будемо вась-вась,
Щоб вивести таких на чисту воду!

P.S. Мені ця річ вдалась чи не вдалась —
Про це судити не мені, як завше,
Та був би я з редактором вась-вась —
Віддав би в друк він, навіть не читавши!
Джерело:
Тіні кімнати сміху: гуморески, іронічна поезія. — Дніпропетровськ : Промінь, 1989. — 286 с.