До князя Нечоси1 (його на віки Весь люд український прокляв не даремно) У справі якійсь прибули козаки І вислухать просять — статечно і чемно. А князь той давай глузувати із них. — Це ж хто вас, — регоче нахабно у вічі, — Прислав отаких дивовижно дурних? Чи, може, розумних бракує на Січі? — Чому ж, — одказали поважно посли, — Розумних людей є на Січі немало, Одначе вони до розумних пішли, А нас — ти вже вибач — до тебе послали!
1 Глузливе прозвисько, дане запорожцями графу Потьомкіну, який носив перуку.
