Козацького сліпого кобзаря Якоїсь схопили стражники брутальні І притягли до грізного царя, Що ніжився собі в опочивальні. От цар і каже: — Співи я люблю, Довкола ж чую лиш плітки зловісні. Тобі я кобзу з золота куплю, Якщо мене прославиш ти у пісні. — Е, ні, — кобзар затявся, — хоч убий, Та серцю я наказувать не вільний. Царю служити? Я хоч і сліпий, Одначе, бачить Бог, не божевільний!
