Прибіг до Сави Калістрат, На радощах трясе, мов грушу: — Потьомка, клятий супостат, Віддав нарешті Богу душу! А той радіть не поспіша: — Віддав? І ти з це віриш з ходу? Та то така бридка душа, Що Бог її не візьме зроду!
