Йшли додому два п’янички.
Змерзли… Холодно! Зима…
Бачать: скирта край дороги,
І нікого геть нема.
От один другому й каже:
— Є у тебе сірники?
То давай підпалим скирту
Й погріємось залюбки…
Підпалили… Стали гріться.
— Рай!
— Ташкент!
— А щоб так жить!..
Люди вгледіли пожежу
І біжать її гасить.
З хат виходять звідусюди,
Гурт вже близько до мети…
І дивуються, нівроку,
Два горілчані брати:
— Ти диви —
Як підпалити,
То охочих не було,
Як погрітися задаром —
Збіглося усе село!