Мчав міжгір’ям злодій, гнав коня: Хай дурна погоня догани!.. Об граніт кресала дзвінко сталь, Та... — в підкові обламавсь вухналь. А підкова в гоні дорога — Ногу скакуну оберіга... Ніч — вухналь — підкова — бистрий гін... Кінь затнувся, впав на груддя кінь. Тут погоня з ночі — гвалт і крик!.. Хитрий злодій кари не уник... Хтось спита: яка ж у цім мораль? Просто — злодія спіймав... вухналь.
