У серпні, сонячного дня Прийшло до річечки Ягня — Ягня води напитись хоче. Аж раптом Вовк з’явивсь як стій! І чути хижий голос вовчий: — Ти пхаєш ніс поганий свій У воду — каламутиш воду! Та я тобі за тою шкоду!.. — Не я!.. — замекало Ягня. — Бруднило воду цю не я. Погляньте — там он хімзавод Пускає в річку різну нечисть... — Так ти мені іше й перечиш?!. — Вовк люто заричав. І от Схопив Ягня — у ліс подався... Я Вовку б докорять не брався, Бо що для нього ці докори... Тим часом у ріці вода Брудна і досі. Та біда: Із Вовка приклад беручи, Ягнят карають ревізори, А ти мовчи...