Микола Петренко

В гуртожитку

(Студентським жарт)

Північ всі годинники відбили,
Коли він з побачення вернувсь.
Ми вікно тихесенько відкрили —
Щоб швейцар суворий не проснувсь...
Все гаразд. Тож ляжем спати, може?
Він про неї все говорить нам:
— Знаєте, яка вона хороша —
Все, що є, за неї я віддам!..
Я мовчав. А в серці нила рана,
Що тобою завдана давно:
Ну коли ж від тебе я, кохана,
Повернусь, як він, — через вікно?..
Джерело:
Микола Петренко. Вовча дієта. – Бібліотека «Перця», №192. – «Радянська Україна», 1975