Павло на похмілля біжить до криниці: Води крижаної — бо ж палить!.. — напиться. Та лиш перегнувся з відром за цямрину — Уздрів у воді п’яну пику огидну. Відраза гірка переповнила груди — Не стримався, плюнув... Простіть йому, люди...
