Цей прецедент в утробі часу виник І утвердився, як фатальний крок: Йдемо на суд — а вже готовий вирок, Невідворотний, як судьби дзвінок. А чи дзвінок Того з номенклатури, Чий перст понад юрбою нависа. Які нудні судейські процедури, Які смішні судейські чудеса. Глас адвоката, сповнений святині, І прокурорська вірність, і запал... — Та це для тих, кого не судять нині, Для кого лиш позавтра трибунал. Ще досить часу, наче з анекдота, З блюзнірського судійства кепкувать. Богиня прав води набрала в рота І на уста поставила печать...
