Микола Петренко

Чортячі ознаки

Чортам по продавав душі,
Не бив Люциперу поклонів, —
А жив, неначе на межі
Пекельних і земних законів.

Чень, у душі є вдосталь струн,
Щоб грати: богу, дідьку, бісу.
«Я чесний!» — клявся із трибун.
А заховавшись за кулісу,

Таємно підбирав ключі
До колективної комори,
Спішив на гульбища вночі,
Шукав для совісті підпори.

Та зранку, звивний, наче ртуть,
Знов перед дверкалом крутився:
Чи раптом роги но ростуть?
Чи ззаду хвіст не появився?..
Джерело:
Микола Петренко. Лакмусова стрічка. – Бібліотека «Перця», №389. – К.: «Радянська Україна», 1991