Прокрались злодії до хати, Де жив невизнаний поет. Речей украли небагато: Ковіньку, ручку, амулет (Для музи треба й амулетів...), Одеські джинси і блокнот, — А в нім, а в нім — вінок сонетів! Ще недрукованих!.. І от Розцвів поет — щасливий, втішний Усім роздзвонює-співа: — Ви чули — в мене крадуть вірші!.. І справді, є ж такі дива!..
