На Параску хтось доніс Пильним стражникам закону, Що від неї — хай їй біс! — Носять бутлі самогону. Лиходійку ту вдалось Упіймати на гарячім: Викисало люте зло У бідонах предобрячих. Не устигла заховать, Як постукали у двері. — Сором треба, жінка, мать! — Кажуть міліціонери. І розгнівано вони Заглядають у бідони. Бачать — в першому штани, В іншім — плавають кальсони. І Параска в наступ тут: — А чого мені стидатись?.. Це штани… На них мазут… Мушу якось відіпрати… Не жаліла буряка, Дріжджів кинула чимало… Технологія така, Щоби краше відмокали… Вибачаючись, ідуть Міліціонери з хати: Може, й справді той мазут Так потрібно відпирати?..