Дванадцята ночі... Сплять тато, синок, І сивий дідусь, і мама. Аж раптом — в квартиру тривожний дзвінок: — Вам блискавка-телеграма! Схопилася мама, а тато й собі: — Та що ж воно бути може?.. Встав дід у піжамі на ноги слабі І сумно зітхнув: — Ой боже! А може, мій кум, бідолаха, помер?.. Та годі було гадати. За мить за одну тато очі протер І вголос почав читати — Із Ялти прийшла від дочки новина, Коротка і довгождана: «При штормі забрала купальник волна. Шліть гроші. Цілую. Жанна!!!»
