І не думав я женитись, Та попутав біс: В бабин дім води напитись Чорт мене поніс! А бабуся жінка хитра: Не води дала, А поставила півлітра І кудись пішла. Залишила дочку в хаті (Гарну, як на те!). Випив я, підсів до Каті, А вона — цвіте... Само в щічку Катерину Чмокнув, як на гріх... І якраз у ту хвилину Баба на поріг: — Якщо так жартуєш, враже, То ж не кинь, гляди! То приходь і завтра, — каже, — Випити води... Я поклявся, побожився, Що для Каті зріс... І не думав, а женився! Так попутав біс!
