Степан Олійник

Блондинка

В кабінет одного зава
Завітала жінка:
Граціозна і цікава
Молода блондинка.

Чорні вії, пишні губи
І вбрання багате...
Зав подумав: «Отаку би
Секретарку мати!»

Усміхнулась привітально...
Він одклав цигарку...
— Чула я, що вам в приймальну
Треба секретарку... —

Ці слова добрягу-зава
Піднесли до неба.
— Дуже прошу!.. Де заява?
Безперечно, треба! —

Ознайомивсь, для годиться,
З першим документом,
Відповів стрункій блондинці
Майже компліментом:


— Ми прийняти вас готові,
Тільки б ласка ваша... —
Так з’явилась в установі
Секретарка Маша.

Смак у Маші пречудовий.
Догоджа дбайливо.
Нині в зава стіл дубовий
Красувавсь на диво:

Квіти зліва, квіти справа
І над телефоном...
Навіть прес — і той у зава
Пах одеколоном!

Блиск і шик... Та все раптово
Заступила хмарка!
Бо неждано з установи
Зникла секретарка!

Зав синіє від тривоги,
Збіглись референти.
— Всі на поміч! Всі на ноги!
Зникли документи!..—

Брязнув пресом він з досади
Й почина спочатку:
Вивертає всі шухляди —
Не знайде й печатку!

Заглядав разів із двісті
В кожну він щілину.
...А в той час у дальнім місті,
Саме в ту хвилину

В кабінет такого ж зава
Увійшла кокетка:
Граціозна і цікава
Молода брюнетка!

Пишновида, сили повна,
Все на ній красиво...
— Я вас слухаю, шановна, —
Зав підвівсь поштиво.

Зашарілось личко мите,
Мов перед кумиром:
— Я б хотіла в вас робити.
Ну, скажім... касиром... —

Як вивчав він і по чому
Ту красуню-птаху —

Не скажу, бо то відомо
Одному аллаху.

Спокусили очі ласі
(Першому був пара!).
Так розсілася у касі
Вже брюнетка... Мара!

Милий зав (не раз бувало) —
З нею тари-бари...
Аж покіль... грошей не стало
І касирки Мари!

Зав у розшук! Зав додому!
В зава сльози, горе!
...А в той час в краю другому
До «Проектконтори»

В кабінет такого ж зава,
Роззяврот-Сліпенка,
Увійшла струнка й цікава
Молода шатенка!

Чи відмовиш тут, їй право,
Як робити хоче?!
— Я вам, — каже зав ласкаво, —
Поможу охоче.

Тільки ви вже, громадянко,
За мою прихильність
Постарайтесь. Це ділянка,
Де потрібна пильність! —

Чим він думав при доборі —
Знать я не беруся.
Так з’явилась у конторі
Завархівом... Муся!

Муся жвава, Муся в русі —
Жодного дефекту.
Та нараз... немає Мусі
І нема проекту!

Зав трубить, жовтіший свічки,
Про печальні вісті...
А в той час від косметички
У ще дальшім місті

Важно вийшла, наче пава,
Та ж знайома наша:
Граціозна і цікава,
Знов блондинка... Маша!

Йде,
Шукає особливо
(Стережіться, зави!)
Ті місця, де є, можливо.
Ще такі роззяви!
Джерело:
Степан Олійник. Дорога дама – Бібліотека «Перця» №16. – К.: «Радянська Україна», 1954