Верхогляд

    Це давня байка —
Про трударя і дармоїда,
Але ії повторювати варт...
Порожній Колосок, хвалько і непосида,
Роззадавався не на жарт:
— Чом, браття-колоски, понурились незрушно
І мовчите, у землю вткнувши зір?
В гурті вам, мабуть, темно, тісно, душно?
А я тягнусь до сонця і до зір.
Вклоняюся вітрам,
Вони мене всі хвалять
За гнучкість, легкість, за струнке стебло... —
Та ось гроза на землю з неба впала —
Базіки Колоска як не було:
    Зломила буря.
    А важке колосся,
Стіною ставши, вистояло все.

Уже давно так в світі повелося,
Що верхоглядство щастя не несе.