Ванько десь їздив з Кобеляк, Та не позбувся дурості, Бо, повернувшись: — Жан Сірряк, — Усім рекомендується. Піджак у нього зветься фрак, Горілка зветься віскі. І навіть прізвище Сіряк Тепер якесь не свійське. Батькам сказав: — Нема дурних, Щоб землю колупати. — Дружки у нього Горрб і Дригг, І Куппа і Лопатто. Та невтямки старим батькам, Що Жан даремно хвицька, Бо й поведінка у синка, І мова дармоїдська.
