І шумить, і гуде...

...Ой, на горе собі
У той пам’ятний день
Петя бовкнув під ніс:
«І шумить, і гуде...»

Мама татка гука:
— Та ти чуєш, Віталь?
В нього ж слух!
В нього ж хист! —
Купим сину рояль!..

Тато мамі сказав:
— Почекаймо, лишень,
Добре й так він шумить
І гуде цілий день!..

Мама тата давай
Вже крізь сльози корить:
— Та ти синів талант
Ладен в землю зарить!

Чи ж забув, що у нас він,
Як палець один!
Ти скажи мені: син він тобі,
Чи не син?..

Тато:
— Син чи не син —
Добре знаєш сама,
А на цей… на рояль
В мене грошей нема!..

Сперечались-гули...
Але скоро, на жаль,
З магазину таки
Привезли той рояль.

І пішло:
Мама зранку вже
Петю шука —
Через музику ту
Хлопець з дому тіка.

Мама в’яже його
До стільця рушником,
Та по клавішах люто
Він б’є кулаком.

Руки в Петі давно
До обценьків сверблять,
А він мусить шукати,
Де «сі», а де «ля».

А те гемонське «ля»,
Хоч ти що, не іде,
І наш Петя весь день
І шумить, і гуде...

Я дружині про все
Розповів, а вона:
— На батьків тут, звичайно,
Лягає вина,
Бо ж вони, де й немає,
Знаходять той хист...
І за мить:
— А ти знаєш,
Наш Коля — артист!

Як він ложкою вибив
Гавот об казан!..
Чи не взяти б йому
Електричний орган?..