Марко Меламед

Монолог безпритульного собаки

— Я тепер — собака без притулку.
Гавкаю у темному провулку.
Перехожі всі мене бояться.
А хіба я думаю кусаться?
Ви зверніть увагу, добрі люди!
Ні кімнати в мене, ані буди.
А мої господарі у шортах
И досі роз’їжджають по курортах.
Хай ветслужба зробить диво з див:
Виловить бродячих хазяїв.