Якось надвечір, по дощу, Ще той не зовсім і ущух, В одній прихожій Звернулись Туфлі до Калошів: «Які ж брудні ви, нечупари! Розірвані, немиті, Розтоптані, побиті. Чи нам, модельним, ви до пари? Ану, посуньтеся в куток, А то!..» Калоші їм відповіли: «Та ми ж — лаковані були, Але, коли Надворі непогода, — Ще жоден з вас Без нас Від роду Надвір, у грязь Або у воду Не смів і носа показати! І вам не сором дорікати? Охайні, чисті ви роками, Собою ви любуєтесь сами, А що було б, скажіть, із вами, Коли б не ми!?»
