Віктор Лагоза

Байки

Заяча перемога

Байка-жарт

Бурмилиха гостей зізвала святкувать
Свої чи сорок шість, чи двадцять п’ять
(Ні-ні, оте не водиться за нами,
Щоб роки уточнять
У дами),
Коди ж добренько зашуміло и голові
І кислим найласіший видався окраєць,
Під дубом, на траві
Затіяв із Слоном боротись Заєць.

І ось вони схопились за боки,
У землю вперлися ногами...
І Заєць гепнувсь навзнаки
Аж ген за дальніми кущами.

— Неправильно!.. Не так!.. —
В Бурмилихи аж побіліли губи, —
Почніть спочатку, як подам я знак.

І що ж? Звичайно, гепнувся удруге, неборак,
Аж полетіла шерсть із шуби.
Водою гості Зайця відлили,
Компрес поставили на скроні
І одностайно загули,
Що Заєць переміг, що Слон — в пасивній обороні.
І хай-но не дивує вас,
Що найчутнішим був у гулі тім Бурмила бас.
У чому ж річ? Невже ми маєм дурнів галерею?
Та ні —
Тут діяла страшніша сила:
Сіренький Заєць був Бурмилисі ріднею,
А Слон належав до рідні Бурмила.

* * *

— Невже буває так? —
Всміхнеться холостяк.
А от одружений...
    Той слуха
Та мовчки тім’я чуха.
Джерело:
Віктор Лагоза. Ведмежа послуга: Сатира і гумор. — X.: Прапор, 1986.— 47 с.: іл.