Віктор Лагоза

Байки

Ведмідь у Зайцях

На зборах у конторі «Листя й пагінці»
    Недавнечко давали звіт Зайці —
    Божилися і били гучно в груди,
    Крутилися і гнулись, як лоза,
Що більше в них недоліків не буде.
    Звичайна річ, не знявся тарарам —
    Зайців присутні пошерстили,
    Смикнули тут, скубнули там
І всі гріхи на перший раз простили.
Ведмедеві прийшлося до смаку оте:
— Дивись, вжили як вміло ахи й охи!..
А що, коли і я... Ну, шерсті вирвуть трохи.
        Так нова ж наросте!..
І ось, у три погибелі зігнувши спину,
    Ведмідь пускає із трибуни слину,
        Сопе, як міх,
        Міняє пози,
То в крик удариться, то в сльози...
    А під кущами сміх,
Та не легкий, а ніби вітер у морози:
Пронизує до серця, до кісток,
А часом так ужалить,
Що ледве з ніг не валить.
Ведмідь уже і зблід, уже і змок,
Та пізно, неборак, дійшов до тями,
Що він не рівня із Зайцями.

* * *
У нас таке ведеться іздавна,
Отож не варт кусати губи у досаді:
    Коли посада в тебе керівна,
    Умій і працювати по посаді.
Джерело:
Віктор Лагоза. Вередливий слимак: байки та гуморески. – Харків: Прапор, 1973 . – 65 с.