До Бегемота прислали скаргу із болота: — Засів Комар у комиші І вже вкусив зо дві душі. Усовістіть-но обормота!.. Розгнівавсь Бегемот: — Та як він сміє?.. Я не дозволю пальця класти в рот, Я справі дам такий зворот, — Комар найзліший не вціліє!.. Усі туди!.. І верхи, й пішки!.. Рубайте комиші, тягніть з води!.. Несіть вірьовки, віжки — В’яжіть злочннця-Комара!.. Верніть в болото гору!.. Паліть дерева, дим пускайте з бору!.. — Тут Бегемота й зупинить пора, Щоб не накоїв гіршої біди. І звісно зупинили. Та Бегемот і досі хвалиться щосили: — Вцілів Комар? Пусте!.. Зате, які сліди!.. * * * Ох, не минути лиха й бурі, Коли усовіщать беруться товстошкурі.
