Віктор Лагоза

Байки

Теля

Якось руде Теля за морем побувало.
    Що бачило і що чувало —
У нас сьогодні мова не про те.
Та ось Теля по мандрах вдома появилось,
    Куценький лоб насупило, скривилось,
    І он уже не знати що плете.
— Яка дурна отут у вас природа —
Нема ні прерій, ні саван.
        Ну, а порода?
Ні се, ні те — ні Слон, ні Павіані..
Хоча б ота потвора край дороги —
        Чомусь позаду хвіст,
    Попереду навіщось роги...
Нащо вони?.. Який ховають зміст?..
А ратиці!.. Ой, пхе!.. Яка гидота!.. —
    Теля в зневазі кривить рота. —
    Куди з такими йти у твіст —
    Із ними тільки й гупать гопака.
І зупинилось, наштовхнувшись на Бика:
    — Як смієш ти таке казати?..
Адже то Манечка. Твоя то мати.
        — Ота ряба?..
        Хіба?.. —
Піднявся хвостик у Теляти,
Та вистрибом з горба,
І ну Корову ссати.
Джерело:
Віктор Лагоза. Вередливий слимак: байки та гуморески. – Харків: Прапор, 1973 . – 65 с.