Віктор Лагоза

Байки

Спесиве Зерня

    Уже й не знати, як це сталось,
        Але одне Зерня
    Добірністю своєю запишалось.
І звісно — в галас мало не щодня:
    — Не дайте згинуть диву!..
Небаченим врожаєм я комору збагачу.
        Оріть мені окрему ниву!..
        Ну, що робити Орачу?..
Вмовляв, доводив. Та все всує —
        Зерня ще більше галасує.
    Й таки, чого хотіло, досягло —
У спеціальній особистій мішкотарі
        Привезене було
    Й на окремім чистім парі
Стеблом розкішним наодинці проросло
        І вже ось-ось наллється,
Ось-ось чудовий дасть врожай.
Аж гульк — у поле вітер преться
        І дмуха з краю в край,
Пилок розносить по загальній ниві.
        І те, що всюди, те, що скрізь,
        Пішло на користь в колективі,
Не пригодилося стеблиночці спесивій —
    Пручалась, тужилась... і — трісь!..
        На тому і кінець —
Зламалося стебло, то усох і корінець.

* * *
Не в тім біда, що дехто ніс дере угору, —
        Дери, коли заслуги є.
    Та лихо, що пустий чванько в комору
        Здебільш нічого не дає.
Джерело:
Віктор Лагоза. Вередливий слимак: байки та гуморески. – Харків: Прапор, 1973 . – 65 с.