Віктор Лагоза

Байки

Рябків переполох

Колись Рябко за добру плату
    Стеріг кошару чи палату
(Вже вибачте, що точності нема —
Її поглинула віків далеких тьма).
Сидів, куняв, гарчав собі він стиха.
    Та раптом — глип!
Язик до піднебіння враз прилип
    В передчутті біди та лиха:
        З кущів чвала Вовчиха.
Та і це іще не все, вогнем воно згори —
Із-під колоди з бур’янів густих
    Сіренька Миша виповзла з нори
        І до кошари — шмиг!..
        Ну, як тут бути?..
        Адже Рябко не з тих,
        Щоб лихо тихо обминути.
        — Вчиню переполох!..
        І миттю Мишу кляту
Погнав з кошари він за льох,
    За стіг, за хату,
За гречку, за горох...
— Чому почав з тієї тварі?.. —
Рябка питають вранці у пустій кошарі,
— Чому... Не зручно зразу гавкать на обох.

* * *
Розсудливість Рябкова зрозуміла:
І справу зроблено, і… шкура ціла.
Джерело:
Віктор Лагоза. Вередливий слимак: байки та гуморески. – Харків: Прапор, 1973 . – 65 с.