Недавно випадок предивний стався:
Коли Гаврило опинивсь в біді,
Ні миті не вагався —
Негайно дав відвід судді.
— Не вийде в нього справа путня!..
— Чого?.. — питає публіка присутня. —
Вкусило щось тебе?..
Суддю ото даремно нащо гудить?..
Гаврило в розпачі потилицю шкребе:
— Та він мене вчетверте судить,
А толку, хоч ти ріж,
Не видно ні на гріш —
Лиш вийду й знов горю на рибі та на м’ясі,
Як не в крамниці, то на базі.
* * *
Невже тут виходу нема?
Невже від зла не можна відучити?
Ні, є: коли б того, хто пройду в торг прийма,
Хоч раз, хоча б умовно засудити.
