Недавно випадок предивний стався: Коли Гаврило опинивсь в біді, Ні миті не вагався — Негайно дав відвід судді. — Не вийде в нього справа путня!.. — Чого?.. — питає публіка присутня. — Вкусило щось тебе?.. Суддю ото даремно нащо гудить?.. Гаврило в розпачі потилицю шкребе: — Та він мене вчетверте судить, А толку, хоч ти ріж, Не видно ні на гріш — Лиш вийду й знов горю на рибі та на м’ясі, Як не в крамниці, то на базі. * * * Невже тут виходу нема? Невже від зла не можна відучити? Ні, є: коли б того, хто пройду в торг прийма, Хоч раз, хоча б умовно засудити.