Віктор Лагоза

Байки

Подушка

Стара Подушка кирпу драла,
Бо Лебедя за родича вважала.
— Та не мели дурниць!.. —
Чванливу хтось спиняє. —
Куди тобі до птиць?..
У вас нічого спільного немає.
Подушка мовчки в пір’я — тиць!
— То і що? Воно крізь шви у тебе ж виповзає.
— Оце і є одна з ознак, —
Подушка аж відкинулась навзнак, —
Адже і Лебідь щовесни линяє.

* * *
    Ну, що тут учинити?
    Подушку вовною набити?
    Та хто ж її не зна —
        Не встерегти:
            Вона
    Самого Лева впише у свати.
Джерело:
Віктор Лагоза. Вередливий слимак: байки та гуморески. – Харків: Прапор, 1973 . – 65 с.