— Усе на світі косе та криве, — В плюгавого Барбоса Аж зморшка біля носа. — Погляньте — пхе!.. Хіба оце ворота? Вони сповна не роблять повороту, Риплять, скриплять, Коли ще всі собаки сплять. А миска? Мене бере на того злість, Хто з неї лизька, Хто з бруду цього їсть. І сонце світить без упину — Усе пече В плече, А треба гріти й спину... — Нічого, піде все на лад! — Почули ми від Власа. — Лиш тижнів з п’ять підряд Барбосу не давайте м’яса. І що ж, минуло тижнів тільки з два, А вже ніхто Барбоса не пізнає: І миска в нього, мов нова, І сам до сонця спину повертає. * * * Отож ніколи забувать не слід: До всього треба мати правильний підхід.