— Нащо тобі ота прикраса?.. —
Мефодій глянув на Панаса. —
І що воно таке?..
Ні комір, ні краватка,
Ані цупке, ані гнучке,
Ні вставка, ані латка...
— Куди мені до тих прикрас, —
Зітхнув Панас, —
А от висить проклята бирка!..
А все чому?..
Тому,
Що там під нею на сорочці дірка.
— Ото дивак!..
Чого не візьмеш ти до толку,
Що ніж ходить отак,
То краще взяти в руки голку
І дірку ту застьобати ураз.
А то, дивись, дійшов до ручки.
Насупився Панас:
— Нащо мені колоти пучки,
Навіщо марнувати час?..
Скажи: ти дірку зараз бачиш?..
Чого ж навколо неї скачеш?..
* * *
Мене турбує не Панас:
Буває, що й завод з фасаду
Аж сяє від прикрас.
Та чи завжди отак воно і ззаду?
