— Нащо тобі ота прикраса?.. — Мефодій глянув на Панаса. — І що воно таке?.. Ні комір, ні краватка, Ані цупке, ані гнучке, Ні вставка, ані латка... — Куди мені до тих прикрас, — Зітхнув Панас, — А от висить проклята бирка!.. А все чому?.. Тому, Що там під нею на сорочці дірка. — Ото дивак!.. Чого не візьмеш ти до толку, Що ніж ходить отак, То краще взяти в руки голку І дірку ту застьобати ураз. А то, дивись, дійшов до ручки. Насупився Панас: — Нащо мені колоти пучки, Навіщо марнувати час?.. Скажи: ти дірку зараз бачиш?.. Чого ж навколо неї скачеш?.. * * * Мене турбує не Панас: Буває, що й завод з фасаду Аж сяє від прикрас. Та чи завжди отак воно і ззаду?